Формула Злагоди
Каталог свідчень
IX.
Хоча відомо і є незаперечним, що Божество, разом із Його божественною величністю, не може бути місцево обмеженим плоттю, наче посудиною, як про це вірно писали Афанасій, Оріген, Григорій Ніський та інші, і також це виразно заперечує Книга Злагоди, як помилкову доктрину про те, що людськість Христа є місцево поширеною в усі місця, або ж що особовим союзом людська природа у Христі перетворена на необмежене єство, та все одно через те, що божественна і людська природа є особово та невіддільно об’єднані у Христі, то Святі Писання і святі отці свідчать про те, що повсюди, де є Христос, там є не половина Його Особи, або лише половина, яка є самою божественною природою, відділено і чисто, без Його набутої людськості і поза набутою людськістю, яка є особово з нею поєднаною або відділеною від неї, та без особового союзу з людськістю. Але що Його ціла Особа, а саме Бога та людини, відповідно до способу особового союзу з людськістю, яка є неосяжною таємницеює всюди присутньою у спосіб та міру знаною Богові.
ЕФ. 4:10: «Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все». Екуменій пояснює це таким чином: «Бо насправді Він вже давно наповнив все самою Своєю божественністю; і, ставши втіленим, щоб все наповнювати Своєю плоттю, Він зійшов і піднявся».
ТЕОФІЛАКТ про те саме місце (Сomment. in Eph., стор. 535, вид. Лонд., 1636): «Для того, щоб Він міг наповнити все Своїм пануванням та діянням, і то також у плоті, оскільки справді перед тим Він вже наповнив Своєю божественністю. Тим більше ці речі є проти Павла Самосатенського і Нестора».
ЛЕВ, Посл. 10 (Посл. 24, гл. 5, стор. 245, і в Проп., стор. 121, цит. вид.): «Католицька Церква живе і йде вперед у цій вірі, що в Христі Ісусі ані у людськість не вірується без правдивої божественності, ані божественність без правдивої людськості».
Той самий (Бесіда 3 «Про страсті»): «Ця католицька віра навчає і цього вона вимагає, щоб у нашому Викупителеві ми знали, що дві природи об’єдналися і, при збереженні їхніх властивостей, стався такий союз обох сутностей, щоб від часу, в якому Слово сталося плоттю в утробі Блаженної Діви, ми не не сміли думати про Бога без цього, тобто, що Він є людиною, як і не думали про людину без цього, а саме, що Він є Бог».
У тому самому місці: «Кожна природа, відмінними діяннями, проголошує свою правду, але не відділює себе від зв’язку з іншою; ані не є без іншої; але Бог набув цілу людину і так Себе з нею об’єднав, а її з Собою, що кожна природа є в іншій, і ніяка природа не перейшла в іншу з утратою своїх властивостей».
X.
Але оскільки доктрина про цю статтю є особливо спрямованою до кінця, щоб ми могли знати про те, де нам треба шукати та осягати цілу Особу Посередника, Бога і людини, то Книга Злагоди спрямовує нас, як це також роблять і всі інші святі отці, не вирізьблювати і не майструвати чогось, але до того, до чого Христос вказує і спрямовує нас у Своєму Слові.
КИРИЛО (кн. 2 на Івана, гл. 32 [т. 3, стор. 1063, цит. вид.]: «Одежа Христова була поділена на чотири частини, а лише хітон Його залишився неподіленим, що, я би сказав, було ознакою таємниці. Бо чотири частини світу, приведені до спасіння, поділилися поміж собою Його одежею Слова, тобто Його плоттю, таким чином, що вона не була поділеною. Бо Єдинородний, переходячи в кожного з нас так, що кожен з нас поділяє Його, і освячуючи наші душу і тіло Своєю плоттю, є в усіх нас неподільно і повністю, оскільки, будучи Єдиним, Він є повсюди неподільним».
ТЕОФІЛАКТ (про Івана, розд. 19 [стор. 825, цит. вид.]): «Тому святе тіло Христове є неподільним, будучи діленим та роздаваним серед чотирьох частин землі. Бо і поширення серед них особисто, і освячуючи душу кожного з тілом, Єдинородний є Своєю власною плоттю цілковито та неподільно у всіх, будучи повсюди, бо Він жодним чином не є поділеним, як про це також вигукує Павло».
ЗОЛОТОУСТИЙ (т. 4, стор. 1773, вид. Базель [т. 6, стор. 846, вид. Франкф.], Пропов. 17, ad Ebr., стор. 16 і Амвросій, гл. 10, ad Hebraicos): «Через те, що Його пропонують у багатьох місцях, то чи є багато Христів? Зовсім ні. Але Той Самий Єдиний Христос є повсюди, будучи повністю тут і повністю там, одне тіло. Бо як Той, Кого пропонують у багатьох місцях є одним тілом, а не багатьма тілами, то так само також Він є однією жертвою. Він є нашим Первосвящеником, принісши жертву, що очищує нас. Ми зараз також пропонуємо те, що, будучи принесеним, не втратилося. Це робиться на згадку про те, що було вчинено тоді. «Робіть це, – сказав Він, – на спомин про Мене». Бо ми не робимо іншої жертви, як первосвященик, але одну і ту ж саму. Ми радше підносимо згадку про жертву»3.
Завершення
Християнський читачу, ці свідчення давніх учителів Церкви були тут викладені не через те, що наша християнська віра основана на людській владі. Бо правдива спасаюча віра повинна основуватися не на старих, а чи нових вчителях Церкви, але лише і тільки на Божому Слові, яке є вміщеним у Писаннях святих пророків та Апостолів, як незаперечних свідченнях божественної правди. Але через те, що фанатичні духи, особливою і хуткою спритністю сатани бажають відвести людей від Святих Писань, яке – слава Богові! – тепер можуть читати з користю для себе навіть миряни – до творів отців і давніх учителів Церкви, як у широке море, щоби той, хто їх не читав, не зміг точно знати про те, чи вони та їхні твори є такими, якими ці нові вчителі цитують їхні слова, і таким чином залишався у гіркому сумніві, – то ми змушені засобами цього каталогу проголосити і виставити на огляд усіх те, що ця нова фальшива доктрина має малу основу у давніх чистих учителів Церкви, як і в Святих Писаннях, але що вона є до них діаметрально протилежною. Їхні свідчення вони цитують на підтримку фальшивої точки зору, противної волі отців, так само як і винахідливо та безвідповідально перекручують прості та чіткі слова Христового заповіту і чистого свідчення Святих Писань. З цього приводу Книга Злагоди спрямовує кожного до Святих Писань і простого Катехізису. Бо той, хто тримається цього з простою вірою, піклується найкраще про свою душу та сумління, оскільки вона будується на Скелі твердій і непохитній, Мт. 7 та 17; Гал. 1; Пс. 119.
САКСОНСЬКІ ВІЗИТАЦІЙНІ СТАТТІ
[Підготовлені 1592 р. комісією богословів, що складалася з
докторів Мартіна Мірія, Ґеорґа Мілія, Еґідія Гуннія,
Бурхарда Гепарда та Єгошуї Лонерія і Вольфґанґа Мамфразія.
Керівником групи був Гунній. Завданням групи було
захистити церкви у Саксонії від вторгнень крипто-кальвінізму.
Ця праця була видана 1593 року.]
Переклад українською мовою Вячеслава Горпинчука
Богословський редактор Юрій Фізер
Статті візитації
Видані в електораті та провінціях Верхньої Саксонії 1592 року. Представлено радникам консисторій, суперінтендантам, служителям церков і шкіл, як також адміністраторам церковного майна і покровителям та жертводавцям, їх треба підписати та дотримуватися.
СТАТТЯ І.
Про Святу Вечерю
Правдива та чиста доктрина наших церков про Святу Вечерю:
I. Що слова Христа: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє; пийте, цекров Моя»,треба розуміти просто та відповідно до букви, точно так, як вони звучать.
II. Що в Таїнстві є дві речі, які даються [пропонуються] і приймаються одне з одним: одна земна, тобто хліб і вино, а одна небесна, тобто тіло і кров Христові.
III. Що це [союз, пропонування і приймання] відбувається тут, на землі, а не вгорі, на небесах.
IV. Що це [те, що пропонується і приймається] є правдивим тілом Христовим, яке висіло на хресті, і правдива природна кров, яка текла з Його боку.
V. Що тіло і кров Христові приймаються не лише духовно вірою, що також може відбуватися без Вечері, але також вустами з хлібом і вином тут, але неосяжним та надприродним чином, як обітниця та запевнення про воскресіння наших тіл із мертвих.
VI. Те, що причастя вустами тіла та крові Христових відбувається не лише гідними, але й негідними, які приходять до нього без покаяння і правдивої віри. Але все-таки з різним результатом гідними – на спасіння, негідними – на суд.
СТАТТЯ ІІ.
Про Особу Христову
Правдива та чиста доктрина наших церков про цю статтю «Про Особу Христову»:
I. У Христі є дві відмінні природи, божественна та людська. Вони залишаються у вічності незмішаними і невіддільними.
II. Ці дві природи є особово так поєднаними одна з одною, що є лише один Христос і одна Особа.
III. Через цей особовий союз правильно сказано і є також насправді та на ділі так, що Бог є людина, і людина – Бог, що Марія породила Сина Божого і Бог викупив нас Своєю власною кровю.
IV. Через цей особовий союз і повищення, що послідувало за ним, та відповідно до Своєї плоті, Христос був поміщений по Божій правиці і одержав усю владу на небі та на землі і став причасником усієї божественної величі, честі, влади та слави.
СТАТТЯ ІІІ.
Про Святе Хрищення
Чиста та правдива доктрина наших церков про цю статтю «Про Хрищення»:
I. Що є лише одне Хрищення і одне відпущення – не те, яке видаляє бруд тіла, але те, яке обмиває нас від гріхів.
II. Через Хрищення, як купіль відродження і відновлення Святого Духа, Бог спасає нас і чинить у нас таку праведність і очищення від гріхів, що той, хто залишається у цьому заповіті та впевненості до кінця, не є втраченим, але має вічне життя.
III. Всі, хто є охрищеними у Христа Ісуса, є охрищеними у Його смерть, і через Хрищення є похованими з Ним у Його смерть і зодягнутими у Христа.
IV. Хрищення є купіллю відродження, тому що в ньому ми народжуємося знову і є благодатно запечатаними Духом усиновлення.
V. Бо допоки людина не родиться від води та Духа, вона не може увійти в Царство Боже. Але все-таки тут не мається на увазі обовязкова необхідність.
VI. Те, що родиться з плоті є плоть, і за природою ми всі є дітьми Божого гніву, бо ми всі є зачатими від грішного насіння та є зачатими в гріхах.
СТАТТЯ IV.
Про передпризначення і вічний Промисел Божий
Чиста та правдива доктрина наших церков про цю статтю:
I. Що Христос помер за всіх людей і як Агнець Божий поніс гріхи цілого світу.
II. Що Бог нікого не створив для засудження, але бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди. Він заповідає, щоб усі чули Сина Його Христа в Євангелії та обіцяє ним силу і діяння в нас Святого Духа для навернення і спасіння.
III. Що багато людей є засудженими своєю особистою провиною дехто тим, що не бажають чути Євангеліє Христове; інші ті, які відпали від благодаті, або помилкою проти основи, або гріхами проти сумління.
IV. Що всі грішники, які каються, приймаються в благодать, і ніхто не є виключеним, навіть якщо його гріхи були би червоними як кров, оскільки Боже милосердя є набагато більшим від гріхів усього світу, і Бог виявляє милосердя до всіх своїх діл.
ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ
Про Святу Вечерю
I.Те, що вищезгадані слова Христа треба розуміти образним чином, а не так, як вони звучать.
II. Що у Вечері є лише порожні ознаки, але тіло Христове є так далеко від хліба, як найвищі небеса є далеко від землі.
III. Що Христос є присутнім там лише Своєю владою і діянням, а не з Його тілом – так само як сонце є присутнім і дієвим тут, на землі, своєю яскравістю і діянням, водночас воно є високо на небі.
IV. Що це тіло є прообразом, яке лише позначається і зображається [хлібом і вином].
V. Що вона приймається не вустами, а самою вірою, яка підноситься до небес.
VI. Що її приймають лише гідні, але негідні, які не мають такої віри, що може здійматися понад небеса, не приймають нічого, окрім хліба та вина.
ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ
Про Особу Христову; ці доктрини особливо суперечать третій і четвертій статтям чистої доктрини.
Найперше, що вислів: «Бог є людина, а людина є Бог», є образним.
I. Що людська природа має спільноту з божественною не насправді та не правдиво, а лише в назві та на словах.
II. Що для Бога неможливо, з усією Його всемогутністю, вчинити, щоб тіло Христове було одночасно більше ніж в одному місці.
III. Що Своїм повищенням Христос, відповідно до Його людської природи, одержав лише створені дари та обмежену владу, і не знає всього і всього не може.
IV. Що Христос у Своїй людській природі править, не будучи присутнім, так само, як король Іспанії править новими островами.
V. Що проклятим ідолопоклонством є те, коли впевненість і віра серця поміщаються у Христа не тільки відповідно до Його божественної, але також відповідно до Його людської природи, і честь поклоніння має спрямовуватися до обох природ.
ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ
Про Святе Хрищення
I. Що Хрищення є зовнішньою купіллю води, якою внутрішнє обмивання від гріхів лише позначається.
II. Що Хрищення ані чинить, ані передає відродження, віри, благодаті Божої та спасіння, а лише їх позначає і запечатує.
III. Що не всі ті, хто охрищуються водою, а лише вибрані, одержують з ним благодать Христову або дар віри.
IV. Що відродження відбувається не у Хрищенні та не з Хрищенням, а лише потім – у дорослому віці; а в декого [в багатьох] не відбувається аж до старості.
V. Що спасіння залежить не від Хрищення, і, відповідно, Хрищення у випадку необхідності не повинне дозволятися у Церкві, але якщо служінням Церкви не можна користуватися [через брак звичайного служіння Церкви], то дитині треба дозволити померти без Хрищення.
VI. Що діти християн є святими перед Хрищенням і з утроби своїх матерів, та що навіть в утробах своїх матерів вони є в заповіті вічного життя; а інакше Святе Хрищення їм не можна було би здійснювати.
ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ
Про передпризначення та Промисел Божий
I. Що Христос помер не за всіх людей, а лише за вибраних.
II. Що Бог створив більшу частину людей для вічного засудження та не бажає, щоб вони були навернені та спасенні.
III. Що вибрані та відроджені люди не можуть втратити віру і Святого Духа, та бути засудженими, навіть якщо вони чинять великі гріхи та різного роду злочини.
IV. Що ті, які не є вибраними мусять бути засудженими і не можуть здобути спасіння, навіть хоча вони будуть охрище- ними тисячу разів та щоденно ходитимуть до Господньої Вечері, і також житимуть у якомога святіший та бездоганніший спосіб.
