Книга Злагоди за рік. 31 грудня

Формула Злагоди

Каталог свідчень

IX.

Хоча відомо і є незаперечним, що Божество, разом із Його божественною величністю, не може бути місцево обмеженим плоттю, наче посудиною, як про це вірно писали Афанасій, Оріген, Григорій Ніський та інші, і також це виразно заперечує Книга Злагоди, як помилкову доктрину про те, що людськість Христа є місцево поширеною в усі місця, або ж що особовим союзом людська природа у Христі перетворена на необмежене єство, та все одно через те, що божественна і людська природа є особово та невіддільно об’єднані у Христі, то Святі Писання і святі отці свідчать про те, що повсюди, де є Христос, там є не половина Його Особи, або лише половина, яка є самою божественною природою, відділено і чисто, без Його набутої людськості і поза набутою людськістю, яка є особово з нею поєднаною або відділеною від неї, та без особового союзу з людськістю. Але що Його ціла Особа, а саме Бога та людини, відповідно до способу особового союзу з людськістю, яка є неосяжною таємницеює всюди присутньою у спосіб та міру знаною Богові.

ЕФ. 4:10: «Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все». Екуменій пояснює це таким чином: «Бо насправді Він вже давно наповнив все самою Своєю божественністю; і, ставши втіленим, щоб все наповнювати Своєю плоттю, Він зійшов і піднявся».

ТЕОФІЛАКТ про те саме місце (Сomment. in Eph., стор. 535, вид. Лонд., 1636): «Для того, щоб Він міг наповнити все Своїм пануванням та діянням, і то також у плоті, оскільки справді перед тим Він вже наповнив Своєю божественністю. Тим більше ці речі є проти Павла Самосатенського і Нестора».

ЛЕВ, Посл. 10 (Посл. 24, гл. 5, стор. 245, і в Проп., стор. 121, цит. вид.): «Католицька Церква живе і йде вперед у цій вірі, що в Христі Ісусі ані у людськість не вірується без правдивої божественності, ані божественність без правдивої людськості».

Той самий (Бесіда 3 «Про страсті»): «Ця католицька віра навчає і цього вона вимагає, щоб у нашому Викупителеві ми знали, що дві природи об’єдналися і, при збереженні їхніх властивостей, стався такий союз обох сутностей, щоб від часу, в якому Слово сталося плоттю в утробі Блаженної Діви, ми не не сміли думати про Бога без цього, тобто, що Він є людиною, як і не думали про людину без цього, а саме, що Він є Бог».

У тому самому місці: «Кожна природа, відмінними діяннями, проголошує свою правду, але не відділює себе від зв’язку з іншою; ані не є без іншої; але Бог набув цілу людину і так Себе з нею об’єднав, а її з Собою, що кожна природа є в іншій, і ніяка природа не перейшла в іншу з утратою своїх властивостей».

X.

Але оскільки доктрина про цю статтю є особливо спрямованою до кінця, щоб ми могли знати про те, де нам треба шукати та осягати цілу Особу Посередника, Бога і людини, то Книга Злагоди спрямовує нас, як це також роблять і всі інші святі отці, не вирізьблювати і не майструвати чогось, але до того, до чого Христос вказує і спрямовує нас у Своєму Слові.

КИРИЛО (кн. 2 на Івана, гл. 32 [т. 3, стор. 1063, цит. вид.]: «Одежа Христова була поділена на чотири частини, а лише хітон Його залишився неподіленим, що, я би сказав, було ознакою таємниці. Бо чотири частини світу, приведені до спасіння, поділилися поміж собою Його одежею Слова, тобто Його плоттю, таким чином, що вона не була поділеною. Бо Єдинородний, переходячи в кожного з нас так, що кожен з нас поділяє Його, і освячуючи наші душу і тіло Своєю плоттю, є в усіх нас неподільно і повністю, оскільки, будучи Єдиним, Він є повсюди неподільним».

ТЕОФІЛАКТ (про Івана, розд. 19 [стор. 825, цит. вид.]): «Тому святе тіло Христове є неподільним, будучи діленим та роздаваним серед чотирьох частин землі. Бо і поширення серед них особисто, і освячуючи душу кожного з тілом, Єдинородний є Своєю власною плоттю цілковито та неподільно у всіх, будучи повсюди, бо Він жодним чином не є поділеним, як про це також вигукує Павло».

ЗОЛОТОУСТИЙ (т. 4, стор. 1773, вид. Базель [т. 6, стор. 846, вид. Франкф.], Пропов. 17, ad Ebr., стор. 16 і Амвросій, гл. 10, ad Hebraicos): «Через те, що Його пропонують у багатьох місцях, то чи є багато Христів? Зовсім ні. Але Той Самий Єдиний Христос є повсюди, будучи повністю тут і повністю там, одне тіло. Бо як Той, Кого пропонують у багатьох місцях є одним тілом, а не багатьма тілами, то так само також Він є однією жертвою. Він є нашим Первосвящеником, принісши жертву, що очищує нас. Ми зараз також пропонуємо те, що, будучи принесеним, не втратилося. Це робиться на згадку про те, що було вчинено тоді. «Робіть це, – сказав Він, – на спомин про Мене». Бо ми не робимо іншої жертви, як первосвященик, але одну і ту ж саму. Ми радше підносимо згадку про жертву»³.

Завершення

Християнський читачу, ці свідчення давніх учителів Церкви були тут викладені не через те, що наша християнська віра основана на людській владі. Бо правдива спасаюча віра повинна основуватися не на старих, а чи нових вчителях Церкви, але лише і тільки на Божому Слові, яке є вміщеним у Писаннях святих пророків та Апостолів, як незаперечних свідченнях божественної правди. Але через те, що фанатичні духи, особливою і хуткою спритністю сатани бажають відвести людей від Святих Писань, яке – слава Богові! – тепер можуть читати з користю для себе навіть миряни – до творів отців і давніх учителів Церкви, як у широке море, щоби той, хто їх не читав, не зміг точно знати про те, чи вони та їхні твори є такими, якими ці нові вчителі цитують їхні слова, і таким чином залишався у гіркому сумніві, – то ми змушені засобами цього каталогу проголосити і виставити на огляд усіх те, що ця нова фальшива доктрина має малу основу у давніх чистих учителів Церкви, як і в Святих Писаннях, але що вона є до них діаметрально протилежною. Їхні свідчення вони цитують на підтримку фальшивої точки зору, противної волі отців, так само як і винахідливо та безвідповідально перекручують прості та чіткі слова Христового заповіту і чистого свідчення Святих Писань. З цього приводу Книга Злагоди спрямовує кожного до Святих Писань і простого Катехізису. Бо той, хто тримається цього з простою вірою, піклується найкраще про свою душу та сумління, оскільки вона будується на Скелі твердій і непохитній, Мт. 7 та 17; Гал. 1; Пс. 119.

САКСОНСЬКІ ВІЗИТАЦІЙНІ СТАТТІ

[Підготовлені 1592 р. комісією богословів, що складалася з
докторів Мартіна Мірія, Ґеорґа Мілія, Еґідія Гуннія,
Бурхарда Гепарда та Єгошуї Лонерія і Вольфґанґа Мамфразія.
Керівником групи був Гунній. Завданням групи було
захистити церкви у Саксонії від вторгнень крипто-кальвінізму.
Ця праця була видана 1593 року.]

Переклад українською мовою Вячеслава Горпинчука
Богословський редактор Юрій Фізер

Статті візитації

Видані в електораті та провінціях Верхньої Саксонії 1592 року. Представлено радникам консисторій, суперінтендантам, служителям церков і шкіл, як також адміністраторам церковного майна і покровителям та жертводавцям, їх треба підписати та дотримуватися.

СТАТТЯ І.

Про Святу Вечерю

Правдива та чиста доктрина наших церков про Святу Вечерю:

I. Що слова Христа: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє; пийте, цекров Моя»,треба розуміти просто та відповідно до букви, точно так, як вони звучать.

II. Що в Таїнстві є дві речі, які даються [пропонуються] і приймаються одне з одним: одна земна, тобто хліб і вино, а одна небесна, тобто тіло і кров Христові.

III. Що це [союз, пропонування і приймання] відбувається тут, на землі, а не вгорі, на небесах.

IV. Що це [те, що пропонується і приймається] є правдивим тілом Христовим, яке висіло на хресті, і правдива природна кров, яка текла з Його боку.

V. Що тіло і кров Христові приймаються не лише духовно вірою, що також може відбуватися без Вечері, але також вустами з хлібом і вином тут, але неосяжним та надприродним чином, як обітниця та запевнення про воскресіння наших тіл із мертвих.

VI. Те, що причастя вустами тіла та крові Христових відбувається не лише гідними, але й негідними, які приходять до нього без покаяння і правдивої віри. Але все-таки з різним результатом гідними – на спасіння, негідними – на суд.

СТАТТЯ ІІ.

Про Особу Христову

Правдива та чиста доктрина наших церков про цю статтю «Про Особу Христову»:

I. У Христі є дві відмінні природи, божественна та людська. Вони залишаються у вічності незмішаними і невіддільними.

II. Ці дві природи є особово так поєднаними одна з одною, що є лише один Христос і одна Особа.

III. Через цей особовий союз правильно сказано і є також насправді та на ділі так, що Бог є людина, і людина – Бог, що Марія породила Сина Божого і Бог викупив нас Своєю власною кровю.

IV. Через цей особовий союз і повищення, що послідувало за ним, та відповідно до Своєї плоті, Христос був поміщений по Божій правиці і одержав усю владу на небі та на землі і став причасником усієї божественної величі, честі, влади та слави.

СТАТТЯ ІІІ.

Про Святе Хрищення

Чиста та правдива доктрина наших церков про цю статтю «Про Хрищення»:

I. Що є лише одне Хрищення і одне відпущення – не те, яке видаляє бруд тіла, але те, яке обмиває нас від гріхів.

II. Через Хрищення, як купіль відродження і відновлення Святого Духа, Бог спасає нас і чинить у нас таку праведність і очищення від гріхів, що той, хто залишається у цьому заповіті та впевненості до кінця, не є втраченим, але має вічне життя.

III. Всі, хто є охрищеними у Христа Ісуса, є охрищеними у Його смерть, і через Хрищення є похованими з Ним у Його смерть і зодягнутими у Христа.

IV. Хрищення є купіллю відродження, тому що в ньому ми народжуємося знову і є благодатно запечатаними Духом усиновлення.

V. Бо допоки людина не родиться від води та Духа, вона не може увійти в Царство Боже. Але все-таки тут не мається на увазі обовязкова необхідність.

VI. Те, що родиться з плоті є плоть, і за природою ми всі є дітьми Божого гніву, бо ми всі є зачатими від грішного насіння та є зачатими в гріхах.

СТАТТЯ IV.

Про передпризначення і вічний Промисел Божий

Чиста та правдива доктрина наших церков про цю статтю:

I. Що Христос помер за всіх людей і як Агнець Божий поніс гріхи цілого світу.

II. Що Бог нікого не створив для засудження, але бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди. Він заповідає, щоб усі чули Сина Його Христа в Євангелії та обіцяє ним силу і діяння в нас Святого Духа для навернення і спасіння.

III. Що багато людей є засудженими своєю особистою провиною дехто тим, що не бажають чути Євангеліє Христове; інші ті, які відпали від благодаті, або помилкою проти основи, або гріхами проти сумління.

IV. Що всі грішники, які каються, приймаються в благодать, і ніхто не є виключеним, навіть якщо його гріхи були би червоними як кров, оскільки Боже милосердя є набагато більшим від гріхів усього світу, і Бог виявляє милосердя до всіх своїх діл.

ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ

Про Святу Вечерю

I.Те, що вищезгадані слова Христа треба розуміти образним чином, а не так, як вони звучать.

II. Що у Вечері є лише порожні ознаки, але тіло Христове є так далеко від хліба, як найвищі небеса є далеко від землі.

III. Що Христос є присутнім там лише Своєю владою і діянням, а не з Його тілом – так само як сонце є присутнім і дієвим тут, на землі, своєю яскравістю і діянням, водночас воно є високо на небі.

IV. Що це тіло є прообразом, яке лише позначається і зображається [хлібом і вином].

V. Що вона приймається не вустами, а самою вірою, яка підноситься до небес.

VI. Що її приймають лише гідні, але негідні, які не мають такої віри, що може здійматися понад небеса, не приймають нічого, окрім хліба та вина.

ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ

Про Особу Христову; ці доктрини особливо суперечать третій і четвертій статтям чистої доктрини.

Найперше, що вислів: «Бог є людина, а людина є Бог», є образним.

I. Що людська природа має спільноту з божественною не насправді та не правдиво, а лише в назві та на словах.

II. Що для Бога неможливо, з усією Його всемогутністю, вчинити, щоб тіло Христове було одночасно більше ніж в одному місці.

III. Що Своїм повищенням Христос, відповідно до Його людської природи, одержав лише створені дари та обмежену владу, і не знає всього і всього не може.

IV. Що Христос у Своїй людській природі править, не будучи присутнім, так само, як король Іспанії править новими островами.

V. Що проклятим ідолопоклонством є те, коли впевненість і віра серця поміщаються у Христа не тільки відповідно до Його божественної, але також відповідно до Його людської природи, і честь поклоніння має спрямовуватися до обох природ.

ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ

Про Святе Хрищення

I. Що Хрищення є зовнішньою купіллю води, якою внутрішнє обмивання від гріхів лише позначається.

II. Що Хрищення ані чинить, ані передає відродження, віри, благодаті Божої та спасіння, а лише їх позначає і запечатує.

III. Що не всі ті, хто охрищуються водою, а лише вибрані, одержують з ним благодать Христову або дар віри.

IV. Що відродження відбувається не у Хрищенні та не з Хрищенням, а лише потім – у дорослому віці; а в декого [в багатьох] не відбувається аж до старості.

V. Що спасіння залежить не від Хрищення, і, відповідно, Хрищення у випадку необхідності не повинне дозволятися у Церкві, але якщо служінням Церкви не можна користуватися [через брак звичайного служіння Церкви], то дитині треба дозволити померти без Хрищення.

VI. Що діти християн є святими перед Хрищенням і з утроби своїх матерів, та що навіть в утробах своїх матерів вони є в заповіті вічного життя; а інакше Святе Хрищення їм не можна було би здійснювати.

ФАЛЬШИВІ ТА ПОМИЛКОВІ ДОКТРИНИ КАЛЬВІНІСТІВ

Про передпризначення та Промисел Божий

I. Що Христос помер не за всіх людей, а лише за вибраних.

II. Що Бог створив більшу частину людей для вічного засудження та не бажає, щоб вони були навернені та спасенні.

III. Що вибрані та відроджені люди не можуть втратити віру і Святого Духа, та бути засудженими, навіть якщо вони чинять великі гріхи та різного роду злочини.

IV. Що ті, які не є вибраними мусять бути засудженими і не можуть здобути спасіння, навіть хоча вони будуть охрище- ними тисячу разів та щоденно ходитимуть до Господньої Вечері, і також житимуть у якомога святіший та бездоганніший спосіб.

Біблія за рік у хронологічному порядку. 31 грудня

Об’явлення 19:1-22:21

19:1 По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому, 2 правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук! 3 І вдруге сказали вони: Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки! 4 І попадали двадцять чотири старці й чотири тварині, і поклонилися Богові, що сидить на престолі, говорячи: Амінь, алілуя! 5 А від престолу вийшов голос, що кликав: Хваліть Бога нашого, усі раби Його, і всі, хто боїться Його, і малі, і великі! 6 І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! 7 Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! 8 І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих. 9 І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова! 10 І я впав до його ніг, щоб вклонитись йому. І він каже мені: Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! Бо засвідчення Ісусове, то дух пророцтва. 11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. 12 Очі Його немов полум’я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. 13 І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже. 14 А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. 15 А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя! 16 І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами. 17 І бачив я одного Ангола, що на сонці стояв. І він гучним голосом кликнув, кажучи до всіх птахів, що серед неба літали: Ходіть, і зберіться на велику Божу вечерю, 18 щоб ви їли тіла царів, і тіла тисячників, і тіла сильних, і тіла коней і тих, хто сидить на них, і тіла всіх вільних і рабів, і малих, і великих… 19 І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. 20 І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло… 21 А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами…

20:1 І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. 2 І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, 3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час. 4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років. 5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння. 6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років. 7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. 8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє як морський пісок. 9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх. 10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки. 11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. 12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. 13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. 14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. 15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне…

21:1 І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. 2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. 3 І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, 4 і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! 5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні! 6 І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води. 7 Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! 8 А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть! 9 І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця. 10 І заніс мене духом на гору велику й високу, і місто велике мені показав, святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога. 11 Славу Божу він має. А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь. 12 Мур воно мало великий і високий, мало дванадцять брам, а на брамах дванадцять Анголів та ймення написані, а вони імення дванадцятьох племен синів Ізраїля. 13 Від сходу три брамі, і від півночі три брамі, і від півдня три брамі, і від заходу три брамі. 14 І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів Агнця. 15 А той, хто зо мною говорив, мав міру, золоту тростину, щоб зміряти місто, і брами його і його мур. 16 А місто чотирикутнє, а довжина його така, як і ширина. І він зміряв місто тростиною на дванадцять тисяч стадій; довжина, і ширина, і вишина його рівні. 17 І зміряв він мура його на сто сорок чотири лікті міри людської, яка й міра Ангола. 18 Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла. 19 Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. Перша підвалина яспис, друга сапфір, третя халкидон, четверта смарагд, 20 п’ята сардонікс, шоста сардій, сьома хризоліт, восьма берил, дев’ята топаз, десята хрисопрас, одинадцята якинт, дванадцята аметист. 21 А дванадцять брам то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста щире золото, прозорі, як скло. 22 А храму не бачив я в ньому, бо Господь, Бог Вседержитель то йому храм і Агнець. 23 І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець. 24 І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього. 25 А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде. 26 І принесуть до нього славу й честь народів. 27 І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця.

22:1 І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця. 2 Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев на вздоровлення народів. 3 І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому, 4 і побачать лице Його, а Ймення Його на їхніх чолах. 5 А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки. 6 І сказав він до мене: Це вірні й правдиві слова, а Господь, Бог духів пророчих, послав Свого Ангола, щоб він показав своїм рабам, що незабаром статися мусить. 7 Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги! 8 І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. 9 І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися! 10 І сказав він до мене: Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький! 11 Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! 12 Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. 13 Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. 14 Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! 15 А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду. 16 Я, Ісус, послав Свого Ангола, щоб засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і досвітня! 17 А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо! 18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. 19 А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій. 20 Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе! 21 Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.

Біблія за рік у хронологічному порядку. 30 грудня

Об’явлення 15:1-18:24

15:1 І бачив я інше знамено на небі, велике та дивне, сім Анголів, що сім кар вони мали, бо ними кінчався гнів Божий. 2 І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, стояли на морі склянім, та мали гусла Божі. 3 І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! 4 Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої! 5 А по цьому я глянув, і ось відчинився храм скинії свідчення в небі, 6 і сім Анголів вийшли з храму, і сім кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні, чисті й ясні, і підперезані довкола грудей золотими поясами. 7 І одна з чотирьох тих тварин дала сімом Анголам сім чаш золотих, наповнених гніву Бога, що живе повік віку. 8 І храм переповнився димом від Божої слави, і від сили Його. Та до храму ніхто не спромігся ввійти, аж поки не скінчилися ті сім кар сімох Анголів.

16:1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого! 2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу. 3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі. 4 Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров. 5 І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив! 6 Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того! 7 І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої! 8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем. 9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім’я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому. 10 А п’ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики, 11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись! 12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця. 13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, 14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога. 15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його! 16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон. 17 Сьомий же Ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: Сталося! 18 І сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі… Великий такий землетрус, такий міцний! 19 І місто велике розпалося на три частині, і попадали людські міста… І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву… 20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!… 21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, бо кара Його була дуже велика!…

17:1 І прийшов один із семи Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. 2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі. 3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів. 4 А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її. 5 А на чолі її було написане ім’я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі. 6 І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим. 7 А Ангол промовив до мене: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів. 8 Звірина, яку бачив я, була і нема, і має вийти з безодні і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була і нема, і з’явиться. 9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, 10 п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути. 11 І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль. 12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину. 13 Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині. 14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні. 15 І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. 16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять. 17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі. 18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними.

18:1 Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його. 2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних, 3 бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його! 4 І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його. 6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав! 7 Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду! 8 Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його! 9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його. 10 Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години! 11 І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, 12 вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового, 13 і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських. 14 І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш! 15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити, 16 і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, 17 бо за одну годину згинуло таке велике багатство… І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека, 18 і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне? 19 І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло! 20 Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним! 21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться! 22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі! 23 І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи! 24 Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі…

Книга Злагоди за рік. 29 грудня

Формула Злагоди

Каталог свідчень

III

АФАНАСІЙ про аріан і католицьке віросповідання (том 2, тв., стор. 579, вид. Кельн): «Бог не перемінився на людську плоть або сутність, але в Собі прославив природу, яку Він набув, так що людська, слабка і смертна плоть та природа здобули божественну славу, щоб мати всю владу на небі і на землі, яку вона не мала перед тим, як була набута Словом».

Той самий (кн. гл., стор. 597 і 603) про набуту людськість проти Аполлінарія: «Павло у Филип. 2 говорить про храм, який є Його тілом. Бо не тільки Той, Хто є Всевишнім, але і Його плоть є повищеною, і цій плоті Він дав Ім’я, яке є вищим понад кожне ім’я, щоб у Ім’я Ісуса кожне коліно схилилося і кожен язик, щоб визнавав, що Ісус Христос є Господь, на славу Отця». І він додає загальне правило: «Коли Писання говорить про прославлення Христа, то воно говорить про плоть, яка одержала славу. І все, що Писання каже про те, що одержав Син, то воно проголошує це щодо Його людськості, а не щодо Його божественності. Так, коли Апостол говорить про те, що в Христі перебуває вся повнота Божества тілесно, то ми мусимо розуміти, що ця повнота перебуває в плоті Христа».

Той самий у Теодорита, Ділог 2 (том 3, стор. 286): «Сядь праворуч Мене», – сказано Господньому тілу. Також: «Тому це тіло, до Якого він каже: «Сядь праворуч Мене». АФАНАСІЙ «Про втілення», як воно цитовано в Кирила у його «Захисті анафеми 8» та у його книзі «De Recta Fide ad Reginas»: «Якщо хтось казатиме, що плоть нашого Господа як людини не є такою, перед якою преклоняються та перед нею не треба преклонятися як перед плоттю Господа і Бога, то Свята Католицька Церква піддає його анафемі».

Той самий «Про набуту людськість» (De Susc. Human., стор. 603, вид. Кельн): «Все те, що Писання каже про те, що Син одержав, воно розуміє як те, що було одержано щодо Його тіла, і те, що це тіло є першоплодами Церкви. Тому перше Господь воскресив Його тіло і повищив його, а потім членів Його тіла».

ІЛАРІЙ (кн. 9, стор. 136): «Те, що таким чином Ісус залишився у славі Бога Отця, якщо плоть була поєднана зі славою Слова, а набута плоть володіла славою Слова».

ЄВСЕВІЙ ЕМІСЬКИЙ у його проповіді на шосте свято по Великодню (Feria 6, paschatos in homiliis 5, partum, стор. 297): «Той, Який відповідно до Його божественності завжди мав з Отцем і Святим Духом владу над усім, тепер також, відповідно до Своєї людськості, одержав владу над усім, так що людина, яка раніше страждала, править над небом і землею; і по правді Він чинить це тут і де тільки Він того забажає».

ГРИГОРІЙ НІСЬКИЙ у Гелазія і Теодорита, Діал. 2: «Як правицею Божою був Він вознесений (Дії 2:33). Хто ж тоді був повищений? Понижений чи Всевишній? Але що є низьким, як не людське? Що ще є божественним, як не Всевишній? Але Бог, будучи Всевишнім, не потребує повищення. Тому Апостол каже, що людське було повищеним, і що воно було повищеним, будучи Господом і Христом. Тому словом «учинив» Апостол не виражає вічної сутності Господа, але піднесення того, що було низьким до Всевишнього, а саме до правиці Божої».

І незабаром потому: «Через те, що правиця Бога, Творця всього, що існує, Ким усе було вчинене, і без Кого нічого з того, що є неживе, Себе, через союз, воскресила до своєї висоти людину, яка поєднана з нею».

ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ, проти Евномія (кн. 2, стор. 661): «[Коли Петро, Дії 2, каже:] «І Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви», то демонстративним словом Він звертається майже цілковито до Своєї людської природи, виразно баченої всіма». І трошки далі: «Тож таким чином, кажучи: «І Господом, і Христом учинив Бог Його», Він каже, що влада і панування над усім довірена Йому Отцем».

ЕПІФАНІЙ проти аріоманітів (стор. 327, гл. 1; стор. 728, вид. Париж, 1638): «Того Ісуса, що Його розп’яли ви» для того, щоб святе втілене визволення не могло бути покиненим неминаючим та нествореним Словом. Через це Бог учинив те, що було зачатим від Марії і поєднаним із Божеством і Господом та Христом».

АМВРОСІЙ (кн. 3, гл. 12, «Про Святого Духа», том 2, стор. 157; стор. 765, вид. Кельн): «Ангели приклоняються не лише перед божественністю Христа, але й також перед Його підніжком». І потім: «Пророк каже, що перед землею, яку на Себе взяв Господь Ісус при набутті плоті, треба приклонятися. Тому під підніжком слід розуміти землю, а під землею – плоть Христа, перед якою ми також сьогодні приклоняємося у таємницях, і перед якою Апостоли у Господі Ісусі, як ми вище сказали, приклонялися».

АВГУСТИН «Про Слово Господнє», Бесіда 58 (том 10, стор. 217): «Якщо Христос не є Бог за природою, але творінням, то Йому не треба поклонятися, і перед Ним як перед Богом не треба приклонятися. Але на ці речі вони дадуть відповідь і скажуть: «Чому ж тоді є те, що перед Його плоттю, про яку ви не заперечуєте, що вона є творінням, ви приклоняєтеся з Його божественністю, і не менше нею захоплюєтеся ніж Божеством?»

Також про Пс. 99:5 (том 8, стор. 1103): «Вклоняйтеся підніжкові ніг Його». Його підніжком є земля, а Христос узяв на Себе землю із землі, тому що плоть є із землі, і Він одержав плоть від Діви Марії. І через те, що Він тут ходив у тій самій плоті, Він дав Свою плоть, щоб ми її споживали для нашого спасіння. Але ніхто не їсть ту плоть без того, щоб перше їй поклонитися. Тому був виявлений спосіб, як поклонятися такому підніжкові Господньому, щоб ми не лише не грішили поклонінням, але й грішили непоклонінням».

ЗОЛОТОУСТИЙ про Євр. 2 (стор. 125): «Бо справді є великим, чудесним і сповненим жаху те, що наша плоть має сісти зверху, і їй мають поклонятися ангели та архангели, серафими та херувими. Роздумуючи про це, я часто вражаюся».

Також про 1 Кор. 10 (стор. 174, т. 6, стор. 170 і т. 5, стор. 261, вид. Франкф.): «Цьому тілові навіть тоді, коли воно лежить у яслах, поклоняються волхви тощо. І вони здійснили довгу подорож, і прийшовши, вони поклонилися Йому у великому страхові та тремтінні».

Також Посл. 65 до Лева: «Дізнаймося про те, якою є природа, до якої каже Отець: «Сядь поруч Мене». Це природа, якій було сказано: «Ти – порох, і до пороху ти вернешся».

ТЕОФІЛАКТ, із Золотоустого про Мт. 28 (стор. 311 [вид. Лютет., 8, 1631, стор. 184 і 605]): «Оскільки людську природу не так давно осуджену, об’єднану в Особі з Богом і Словом, посаджено на небесах та їй поклоняються ангели, то Він каже належним чином: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі». Бо людська природа, яка нещодавно служила, тепер у Христі править над усім».

Також про Івана 3: «Він також дав усе в руку Сина, відповідно до людськості».

КИРИЛО «Про Втілення», гл. 11 (том 4, стор. 241; т. 5, стор. 695): «Слово Себе запровадило у те, чим воно не було для того, щоб природа людей також могла стати тим, чим вона не була, виблискуюча у своєму союзі грандіозністю божественної величності, яка була радше піднята над природою, аніж було кинуто незмінного Бога під природу».

ЕФЕСЬКИЙ СОБОР (Кирило, том 4, стор. 140 [Apologet. adv. Orient., т. 6, стор. 196]) канон ІІ.: «Якщо хтось не сповідує того, що плоть Господа оживлює, через те, що вона привласнена Словом, яке оживлює все, хай буде йому анафема».

Кирило також (там само, стор. 140; т. 4, стор. 85), у своєму поясненні цієї анафеми, каже, що Нестор не бажав приписувати оживлювання плоті Христовій, але пояснював місця в Івана 6 як такі, що стосуються лише божественності.

ТЕОДОРИТ, Діалог 2: «І воно [тіло Господнє] вважалося гідним місця по правиці, і йому поклоняється кожне творіння, та воно називається тілом Господа природи».

Також про Пс. 8: «Людська природа у Христі одержала від Бога таку честь, а саме – владу над всесвітом».

ЛЕВ (стор. 94 [Посл. 25, стор. 246], Посл. 11): «Це сприяння набутої природи, а не природи, що набувається, що Бог повищив Його, і дав Йому Ім’я, щоб перед Ім’ям Ісусовим кожне коліно поклонялося, і щоб кожен язик визнавав, що Він – Господь на славу Бога Отця».

ДАМАСКІН (кн. 3, гл. 18, стор. 251): «Тому Його божественна воля була і вічною, і всемогутньою. Але Його людська воля не лише почалася в часі, але також перетривала природні і бездоганні почуття, і природно була по правді не всемогутньою; але по правді не була всемогутньою. Але оскільки по правді та за природою вона була волею Бога Слова, то вона є також всемогутньою. Це означає, як пояснив коментатор, що «Божественна воля має за своєю власною природою силу робити усе, чого забажає; але людська природа Христа не має сили робити усе за своєю природою, але лише тоді, коли поєднана із Богом Словом».

Також гл. 19: «Плоть поділяє діючу божественність Слова, тому що божественні дії здійснюються через орган тіла, і через те, що Особа, Яка діє у божественний так само, як і в людський спосіб, є однією. Бо треба знати, що Його святий розум діє також у Його природних діях і т. д. Він бере участь у божественності Слова, яке діє, управляє і веде, та Сам також розуміє, знає і управляє не просто як звичайний розум мужа, але як особово поєднаний з Богом і такий, що складає розум Божий».

Також у цій само книзі (гл. 12): «Людська природа суттєво не володіє знанням майбутнього; але душа Господа, через її союз зі Словом і його особовою ідентичністю, разом із іншими божественними чудесами, була багатою також у знанні майбутнього».

У кінці глави: «Ми кажемо, що один Христос, Пан і Господь усього створіння, і водночас Бог та людина, знає також все. Бо в Ньому сховані всі скарби премудрості та знання».

НИКИФОР (кн.18, гл. 36): «Христа бачать учні Його на горі в Галілеї, і там Він підтверджує, що найвища влада небес і землі дана Йому, а саме, відповідно до Його людськості – Отцем».

IV.

Те, що Святе Писання і отці розуміли цю величність, яку одержав Христос у часі, не лише зі створених дарів, але зі слави та величі, які належать Богові, до яких Його людська природа, у Особі Сина Божого, була повищена так, що вона одержала владу та силу божественної природи, властивостями, що є особливими для Бога.

ІВАНА 17:5: «І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав».

КОЛ. 2:9: «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества».

ІЛАРІЙ «Про Трійцю» (кн. 3, стор. 28): «Слово, що сталося тілом, молилося, щоб те, що було від часу, змогло одержати славу тієї яскравості, яка є безчасовою».

ГРИГОРІЙ НІСЬКИЙ, у Гелазія і Теодорита, Діалог 2, про казання Петра, Дії 2: «Будучи повищеним по правиці Божій» тощо (том 2, стор. 333 [також стор 330]): «Правиця Божа, через союз, підняла до своєї власної висоти Людину, поєднану з нею».

Також про душу: «Бог Слово ніколи не змінюється спільнотою, яку Він має у тілі та душі, ані не є Він учасником їхньої недосконалості, але передаючи їм владу Своєї божественності, Він залишається Тим Самим, Ким Він був навіть перед союзом».

ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ «Про Різдво Христове» (стор. 231): «Яким чином Божество є в плоті?» Так само, як вогонь є у залізі, не переходячи, але додаючись. Бо вогонь не горить із заліза, але залишаючись на своєму місці, він ділиться своєю особливою силою, яка не зменшується додаванням, але заповнює цілу масу, яка стає його учасником».

ЕПІФАНІЙ у Анкората (стор. 504 [стор. 86, вид. Кельн]): «Зміцнення земного тіла божественністю, Він поєднав Його в одну силу, і привів її в одну божественність, будучи одним Господом, одним Христом, не двома Христами, не двома Богами тощо».

КИРИЛО про Івана (кн. 4, гл. 23): «Ви не є повністю немудрими в запереченні того, що плоть оживлює. Бо якщо розуміти тільки її, то вона взагалі нічого не може оживлювати. Але коли би ви дослідили таємницю втілення з хвалебною увагою і дізналися про пізнання життя, що мешкає в плоті, то хоча плоть жодним чином не може оживлювати сама по собі, то все одно увірували би в те, що вона стала оживлюючою. Бо оскільки вона поєднана з оживлюючим Словом, то ціла стала оживлюючою. Бо вона [плоть Христова] не була понижена Словом Божим, яке приєдналося до її природи, яка псується, але була піднята сама до чесноти кращої природи. Тож, хоча природа плоті, як плоті, не може оживлювати, все одно вона це робить через те, що вона одержала цілу дію Слова. Бо ані тіло Павла, ані Петра, ані інших людей цього робити не могло, але [могло це робити. Прим. перекладача] те саме життя, у якому тілесно пробуває вся повнота Божества. Тому плоть усіх інших людей не може вчинити нічого, але лише плоть Христова може оживлювати, тому що в ній замешкує Єдинородний Син Божий».

АВГУСТИН, проти Феліціана, аріанина (гл. 11): «Я не визнаю того, що Божество пережило насилля, учинене Його тілу, так само як ми знаємо, що плоть була прославлена величчю Божества».

ТЕОДОРИТ, розд. «Про антихриста» (том 2, стор. 411): «Слово, яке сталося людиною, не дарувало часткової благодаті набутій природі, але воно догодило [Богові] тим, що в ній замешкувала ціла повнота Божества».

Також про Пс. 21 (том 1, стор. 110): «Якщо набуту природу поєднано з божественністю, яка її набула, то вона також стала учасником і спільником тієї самої слави та честі».

Також про Євр. 1: «Сама людська природа по воскресінні досягнула божественної слави».

ДАМАСКІН (кн. 3, гл. 7 і 15): «І це, [а саме, божественна природа] передає плоті свою вищість, залишаючись при цьому безпристрасною, і безучасною у страстях плоті»

Біблія за рік у хронологічному порядку. 29 грудня

Об’явлення 11:1-14:20

11:1 І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому. 2 А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам, і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто. 3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю. 4 Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі. 5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий. 6 Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхнього пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть. 7 А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває. 8 І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп’ятий. 9 І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. 10 А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі. 11 А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! 12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: Зійдіть сюди! І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них. 13 І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилась… І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен, а решта обгорнена жахом була, і вони віддали славу Богу Небесному!… 14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе! 15 І засурмив сьомий Ангол, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки! 16 І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, 17 кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював! 18 А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю. 19 І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град…

12:1 І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 3 І з’явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить… 5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день. 7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, 8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. 10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! 11 І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! 12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! 13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я. 14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. 15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. 16 Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст… 17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

13:1 (12-18) І я став на морському піску. (13-1) І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена. 2 А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев’яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику. 3 А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною! 4 І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може? 5 І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці. 6 І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім’я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе. 7 І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом. 8 І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу. 9 Коли має хто вухо, нехай слухає: 10 Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих! 11 І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій. 12 І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна. 13 І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. 14 І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе. 15 І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були. 16 І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, 17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його… 18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.

14:1 І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім’я Його й Ім’я Отця Його, написане на своїх чолах. 2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, 3 і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. 4 Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, 5 не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні! 6 І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. 7 І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела! 8 А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи! 9 А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, 10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. 11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його. 12 Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру! 13 І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом. 14 І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. 15 І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі! 16 І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата. 17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа. 18 І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника. І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли. 19 І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву. 20 І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій…

Книга Злагоди за рік. 28 грудня

Формула Злагоди

Каталог свідчень

I

Перше, що Писання, як також і отці, говорячи про величність, яку людська природа в Христі одержала через особовий союз, використовують слова «спілкування», «спільнота», «участь», «давання», «передано», «впокорив під», «повищення» тощо.

Дан. 7:13: «Аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його – панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване».

Івана 13:3: «Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки…»

Мт. 11:27: «Передав Мені все Мій Отець…»

Мт. 28:18: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних…»

Еф. 1:22: «І все впокорив Він під ноги Йому…» Пс. 8:6; 1 Кор. 15:27; Євр. 2:8.

Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його».

ЄВСЕВІЙ (Demonstr. Evang. 1. 4, ч. 13, вид. Париж, 1628): «Але Слово передало останнє від Себе людині, а не прийняло останнього від смертного. Також постачало божественну силу людині, а не, з іншого боку, було введено до участі у смертному».

Знову: «Чинячи Цього Самого (мужа) гідним вічного життя, яке є з Ним, і спільноти в божественності і блаженстві».

АФАНАСІЙ у листі до Епіктетія (том і, стор. 589, вид. Колон), цитований також Епіфанієм проти Діморита (Haeres., 77; Contra Dimоeritas, т. 2, тв., стор. 1005, вид. Колон): «Слово сталося тілом не додатком божественності, але для того, щоби плоть могла воскреснути, не на те, щоб Слово могло покращитися Він прийшов від Марії. Бо то був, радше, додаток до людського тіла зі спільноти та союзу з ним Слова».

ЕПІФАНІЙ (Haeresi, 69, Проти аріоманітів, стор. 344; стор. 805, вид. Кол.): «Очевидно, що плоть, яка була від Марії і від нашої раси, переобразилася у славу (у переображенні), набувши славу Божества, небесної честі, досконалості та слави, яку плоть не мала від самого початку, але одержала її у спільноті з Богом Словом».

КИРИЛО (lib. 5, Dialog., т. 5, стор. 562, вид. Париж, 1638): «Тож яким чином плоть Христова воскрешає?» І він відповідає: «Відповідно до союзу з живим Словом, яке пристосоване передавати володіння Своєї природи Своєму власному тілу».

ТЕОДОРИТ, Еф. 1 (т. 3, стор. 297, вид. Пар., 1642): «Але це переступає межі кожного чуда, що природа, набута від нас, є учасником тієї само честі з Тим, Хто набув її, щоб через природу, яка є видимою, було поклоніння тій природі, яка є невидимою».

ДАМАСКІН (книга 3 «Про православну віру», розд. 7, 15): «І ця (божественна природа) наділяє плоть своєю відмінністю, сама залишаючись безпристрасною і такою, що не бере участі у страстях плоті».

Також у розд. 19: «Плоть має спільноту з божественністю Слова, тому що божественні дії здійснюються так, наче через орган тіла і через те, що Той, Хто діє є і божественним і людським. Бо треба знати, що так само, як Його святий розум виконує також свої природні дії, він бере участь у божественності Слова, що діє, узгоджує і править, осягаючи, знаючи та визначаючи все не так, як простий розум людини, але як поєднаний у Особі з Богом, будучи розумом Божим».

ІІ.

Те, що Христос отримав цю величність у часі також не відповідно до божественності або до божественної природи, але відповідно до Його набутої людської природи, відповідно до плоті, як людини або як Сина Людського, по-людськи, через плоть, оскільки Він є людиною, або ж Сином Людським.

Євр. 1:3: «Учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті».

Євр. 2:9: «Бачимо Ісуса… що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю».

Луки 22:69: «Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!»

Луки 1:32, 33: «Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця».

Івана 5:26, 27: «Так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син».

АФАНАСІЙ (Dialog. В Theodoret, 2, стор. 330): «Все те, що, як каже Писання, Слово прийняло [у часі],¹ і все, в чому Він був прославлений, то воно говорить про це через Його людськість, а не через Його божественність».

Промова проти аріан, 2 і 4 (стор. 347, 490 і далі, 492, вид. Кол., 1686): «Писання не говорить, що сутність Слова було повищено, але це стосується Його людськості, і через Його плоть сказано про Нього, що Він повищений. Бо через те, що це – Його тіло, то про Нього, властиво, сказано, як про людину повищену і яка одержала щодо Свого тіла, відповідно до людськості, тому що тіло одержує те, чим Слово завжди володіло відповідно до Свого Божества і досконалістю від Отця. Він каже тому, що як людина Він одержав силу, яку Він має завжди як Бог. І Той, Який прославляє інших, каже: «Прослав Мене»для того, щоб показати, що у Нього цього потребувала плоть. І через те, плоть Його людськості одержує це прославлення, то Він говорить так, наче Він Сам його одержав. Бо повсюди ми повинні зауважувати, що жодна з цих речей, про які Він говорить, що одержав їх у часі, Він одержав їх таким чином, наче їх ніколи не мав. Бо Він завжди мав їх як Бог і Слово. Але тепер Він каже, що Він одержав їх відповідно до людськості, так що Його плоть у Ньому прийняла їх, щоб потім Він міг передати їх від Своєї плоті нам, щоб ми надійно ними володіли».

Також відповідно до набутої людськості проти Аполлінарія (стор. 603 і 611, вид. Кельн, 1686): «Коли Петро каже, що Ісус був учинений Богом Господом і Христом, Він говорить не про Свою божественність, але про Свою людськість. Його Слово завжди було Господом, як і не став Він Господом одразу після хреста, але Його божественність учинила людськість Господом і Христом.

Також: «Все те, що Писання каже про те, що Син одержав, воно розуміє як те, що було одержано щодо Його тіла, і те, що тіло є першоплодами Церкви. Тому перше Бог воскресив Його тіло і повищив його, а потім членів Його тіла. Цими словами Афанасій пояснював, що через певний час Він по-Своєму використає це також до цілої Церкви».

ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ проти Евномія (кн. 4, стор. 769, вид. Париж): «Те, що Господь прославляється і одержує Ім’я, вище понад кожне ім’я». Також: «Коли Він говорить: Вся влада дана Мені на небі і на землі; Я живу Отцем; прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав», то це треба розуміти про втілення, а не про Божество.

АМВРОСІЙ (кн. 5, De Fide, гл. 66, том 2, стор. 109): «Ви дізналися, що Він може підпорядкувати Собі всі речі безсумнівно, відповідно діяння Божества. Тож дізнайтеся зараз, що, відповідно до Своєї плоті, Він одержує всі речі, що були підпорядковані, як написано в Еф. 1: «Тому, відповідно до плоті, все, що передано Йому у підпорядкування».

Також (кн. 5, гл. 2, стор. 99): «Тому що Бог не дає Апостолам участі у Його сидінні, але Христові, відповідно до людськості, Він дав участь у божественному сидінні».

І (гл. 6, стор. 108): «У Христі наша звичайна природа, відповідно до плоті, здобула прерогативу небесного сидіння».

ЗОЛОТОУСТИЙ (Євр. 1, Проп. 3, стор. 117, том 4; Проповіді, 3, стор. 1493): «[Отець наказав] Відповідно до плоті, кажучи: «І хай усі ангели Божі поклоняються Йому».

ТЕОФІЛАКТ (Про Ів. 3, стор. 235; вид. Париж, 1631, стор. 605): «І Він дав усе в руку Сина, відповідно до людськості».

ЕКУМЕНІЙ, із Золотоустого (Євр. 1, т. 2, тв., стор. 324, вид. 1631): «Бо, як Син є Бог, у Нього є вічний престол. «Твій престол, – каже Бог, – по віки віків». Бо після хреста і страждання вважався Він гідним цієї честі як Бог, але як людина, Він одержав те, що Він мав як Бог». І трохи далі: «Тому як людина Він чує: «Сядь праворуч Мене». Бо як Бог Він має вічну силу».

КИРИЛО (кн. 9, Thesauri, гл. 3, том 2, стор. 110): «Як людина Він вознісся до влади правління».

Також (кн. іi, гл.17): «Як людина Він прагнув тієї слави, яку Він завжди мав як Бог. Так само це не говориться Ним так, наче Він був позбавлений будь-коли Своєї слави, але через те, що Він бажав принести Свій храм у славу, яку Він завжди мав як Бог».

Також (кн. 2, Ad Reginas): «Те, що Він одержав славу і правління над усім, мусить стосуватися станів людськості».

ТЕОДОРИТ про Пс. 2 (том 1, стор. 242): «Оскільки за природою Христос є Господь і Бог, Він одержує вселенську силу також як людина».

Про Пс. 110 (том 1, стор. 242): «Сядь праворуч Мене». Це було сказано про людську природу. Тому що як Бог Він має вічну силу, так само і як людина Він прийняв те, що мав як Бог. Тому як людина Він чує: «Сядь праворуч Мене». Бо як Бог Він має вічну силу».

Також про Євр. 1 (том 2, стор. 154): «Христос завжди одержував від ангелів поклоніння і преклоніння, бо Він завжди був Бог. Але тепер вони приклоняються перед Ним також як перед людиною».

ЛЕВ (Посл. 23, стор. 99; Посл. [23 і 83] 46 і 97, стор. 261 і 317, вид. Люґд., 1700), розглядаючи Еф. 1, каже: «Хай противники правди проголосять про те, коли або відповідно до якої природи Всемогутній Отець підняв Сина понад усе, або якій сутності [природі] Він все підпорядкував. Тому що Божеству, як Творцю, все покорилося. Якщо до цього треба додавати силу, якщо до цього треба додавати повищеність, то воно було би нижчим від того, що його повищило і не мало би багатств тієї природи, щедрот якої воно потребувало. Але людина, яка цього тримається, одержує у свої спільники Арія».

Також (Посл. 83, стор. 134): «Хоча у Христі є абсолютно одна і та ж сама Особа божественності та людськості, все-таки ми розуміємо, що повищення та Ім’я понад усяке ймення стосуються тієї форми, яка мала збагачуватися звеличенням такого великого прославлення. Бо втіленням нічого не було забрано від Слова, яке до Нього повернулося б дарунком Отця. Але людською формою слуги є покірність, яка була повищена до слави божественної сили, так що божественні речі не могли би чинитися без людини, як і людські речі без Бога».

У тому самому місці: «Все те, що отримав Христос у часі, Він отримав, як людина, якій дарувалося все те, чого вона не мала. Бо, відповідно до сили Слова, Син також має все без різниці, що має Отець».

ВІҐІЛІЙ (кн. v., Проти Євтихія, Посл. 66 і далі, вид. Дівіон, 1664): «Божественна природа не потребує піднесення до честі, збагачення збільшенням гідності, одержувати силу небес і землі заслугою послуху. Тому відповідно до природи плоті, це набув Той, Якому відповідно до природи Слова, ніколи нічого з цього не бракувало. Бо хіба у Творця не було сили та панування над усім творінням, що Він мав би набувати їх як дар?»

НИКИФОР (кн. 1, гл. 36, стор. 86): «Христа бачать учні Його на горі в Галілеї, і там Він підтверджує, що найвища влада небес і землі дана Йому, а саме, відповідно до Його людськості».

IІІ.

Те, що перш за все Святе Писання, а потім також святі отці давньої чистої Церкви говорять про цю таємницю подібним чином абстрактними термінами, тобто такими словами, які виразно зазначають людську природу в Христі, і мають до неї пошану у особовому союзі, а саме, що людська природа властиво та правдиво одержала та використовує таку величність.

Івана 6:54, 55: «Хто тіло² Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття».

1 Івана 1:7: «Кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищує нас від усякого гріха».

Євр. 9:14: «Наскільки більше кров Христа, Який Святим Духом приніс Себе незаплямованим Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили живому Богові».

Мт. 26:26-28: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту».

ЄВСТАХІЙ, у Теодорита, Діалог 2 (стор. 40): «Тому він передвіщав, що Він [Христос людина] сяде на святому престолі, позначаючи, що Його пізнали, як вопрестоленого із найсвятішим Божественним Духом, через Бога, Який невіддільно в Ньому перебуває».

Той самий, у Гелазія: «Людина Христос, Який зростав у мудрості, вікові та ласці, одержав правління над усім».

Біблія за рік у хронологічному порядку. 28 грудня

Об’явлення 7:1-10:11

7:1 А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево. 2 І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю, 3 говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах! 4 І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: 5 з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч, 6 з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч, 7 з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч, 8 з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних. 9 Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. 10 І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! 11 А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, 12 кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь! 13 І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили? 14 І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця… 15 Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. 16 Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. 17 Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!

8:1 І коли сьому печатку розкрив, німа тиша настала на небі десь на півгодини. 2 І я бачив сімох Анголів, що стояли перед Богом. І дано було їм сім сурем. 3 І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом. 4 І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога. 5 А Ангол кадильницю взяв, і наповнив її огнем із жертівника, та й кинув на землю. І зчинилися громи, і гуркотнява, і блискавиці та трясіння землі… 6 І сім Анголів, що мали сім сурем, приготувалися, щоб сурмити. 7 І засурмив перший Ангол, і вчинилися град та огонь, перемішані з кров’ю, і впали на землю. І спалилась третина землі, і згоріла третина дерев, і всіляка зелена трава погоріла… 8 І засурмив другий Ангол, і немов би велика гора, розпалена огнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров’ю, 9 і померла третина морського створіння, що мають життя, і загинула третина кораблів… 10 І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. 11 А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона… 12 І засурмив Ангол четвертий, і вдарено третину сонця, і третину місяця, і третину зір, щоб затьмилася їхня третина, щоб третина дня не світила, так само ж і ніч… 13 І бачив, і чув я одного орла, що летів серед неба і кликав гучним голосом: Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, від голосів сурмових позосталих трьох Анголів, що мають сурмити!…

9:1 І засурмив п’ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої. 2 І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму… 3 А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні. 4 І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої. 5 І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину. 6 І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!… 7 А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя. 8 І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев’ячі. 9 І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну. 10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п’ять місяців шкодити людям. 11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон! 12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять! 13 І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом, 14 що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв’яжи чотирьох Анголів, що пов’язані при великій річці Ефраті. 15 І були порозв’язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей. 16 А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число. 17 І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка. 18 І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів. 19 Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять. 20 А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яним, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити. 21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх…

10:1 І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, 2 і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю, 3 і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми. 4 А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши! 5 А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою 6 та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, 7 а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам. 8 І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі. 9 І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми, і з’їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед. 10 І я взяв з руки Ангола книжку та й з’їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з’їв, вона гіркість зробила в моїм животі… 11 І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики,і про багато царів.

Книга Злагоди за рік. 27 грудня

Формула Злагоди

ЧАСТИНА 2

РОЗДІЛ XІІ
Про інші фракції [єретиків] і секти, які ніколи не приймали Ауґзбурзького віросповідання

ПОМИЛКОВІ СТАТТІ НОВИХ АРІАН

36. Також, коли нові аріани навчають, що Христос не є правдивим, сутнісним, природним Богом, однієї вічної божественної сутності з Богом Отцем, а лише є прикрашеним вічною величністю нижче від Бога Отця і обіч Нього.

ПОМИЛКОВІ СТАТТІ НОВИХ АРІАН

36. 1. Також, коли деякі антитринітаріани відкидають і засуджують схвалені Символи віри, Нікейський і Афанасіївський, як щодо їхнього смислу, так і щодо їхніх слів, і навчають, що немає єдиної однієї вічної божественної сутності Отця, Сина, і Святого Духа, але що як є три окремі Особи: Бог Отець, Син і Святий Дух, то кожна Особа має також свою сутність, відмінну і окрему від інших Осіб; але що всі три Особи, як троє мужів, по-іншому відмінні та розділені у своїй сутності є [як дехто уявляє] однієї влади, мудрості, величності і слави, або [як думають інші] у сутності і властивостях не є рівними.
37. 2. Що лише Отець є правдивим Богом.
38. Ці та інші статті, всі до однієї, з усім, що до них стосується, і що з них випливає, ми відкидаємо і засуджуємо, як невірні, фальшиві, єретичні і противні Слову Божому, трьом Символам віри, Ауґсбурзькому віросповіданню, Шмалькальдським статтям і Катехізисам Лютера. Про ці статті всі благочестиві християни будуть застережені і повинні бути застереженими, якщо їм дорогі добро і спасіння їхніх душ.
39. Тому, перед лицем Божим і всього християнського світу [цілої Церкви Христової], живим і тим, що прийдуть після нас, ми бажаємо засвідчити, що вищенаведене проголошення про всі суперечливі статті, представлене і пояснене, а не інше, є нашою вірою, доктриною і віросповіданням, у якому ми також з’явимося, Божою благодаттю, з ненажаханими серцями перед суддівським престолом Ісуса Христа, і за нього ми складемо звіт. Ми також не говоритимемо, ані писатимемо, приватно або публічно будь-чого, що суперечить цьому проголошенню, але з Божою благодаттю, ми маємо намір в ньому перебувати. Тому, після тривалого розмірковування, ми, у страхові Божому та із закликанням Його Імені, поставили свої підписи власними руками.

Каталог свідчень З

Писання та з православної старожитності, які виявляють не лише те, що навчається про Особу та Божественну велич людської природи нашого Господа Ісуса Христа, піднесеного про правицю Божої Всемогутності, але також те, які використовувалися форми мовлення.

Переклад українською мовою В’ячеслава Горпинчука
Богословський редактор Юрій Фізер

До християнського читача

Через те, що особливо у відношенні до статті «Про Особу Христа» дехто фальшиво стверджував про те, що у Книзі Злагоди є відхилення від фраз і способів мовлення, отриманих і схвалених давньою чистою Церквою і отцями, та що, навпаки, запроваджуються нові, дивні, самовинайдені, незвичні та нечувані вислови; і навіть більше від цього, свідчення давньої Церкви і отців, до яких апелює книга, є дещо заширокими для того, щоб їх включити, і які після уважного зважування, були доставлені кільком електорам і князям.

З метою надання правильного та детального викладу християнському читачеві, велику кількість їх надруковано разом по закінченні цієї книги. З цього він може осягнути та одразу виявити, що у вищеназваній книзі не запроваджено нічого нового, ані в доктрині, ані у висловах, але що ми навчали та говорили про цю таємницю так само, як це зроблено найперше в Святому Писанні, а потім, як це чинила давня чиста Церква.

Таким чином, перше за все у Книзі Злагоди написано «Про єдність Особи і відмінність двох природ у Христі та їхні сутнісні відмінності» так, як про це говорили давня чиста Церква та отці, а саме, що немає двох Осіб, але один Христос, і в цій Особі дві різні природи, людська і божественна природа, які не є розділеними, або змішаними, або перетвореними одна в одну, але кожна природа має і зберігає свої сутнісні властивості, і в [усій] вічності їх не відкладає; і що сутнісні властивості однієї природи, які є правдиво та належним чином приписані цілій Особі, ніколи не стають властивостями інших природ, – це виявляють свідчення давніх чистих Соборів:

Ефеський Собор

Канон 4

Якщо хтось ділить вислови Писання про Христа у двох природах або сутностях і застосовує деякі з них, наче до людини, яка окремішньо розуміється поза Божим Словом, а інші вважає гідними лише Бога, Слова Бога Отця, хай буде йому анафема.

Канон 5

Якщо хтось насмілиться казати, що людина Христос є носієм Бога, а не що Він є Богом, так що називають Його по правді Сином за природою, бо саме Слово сталося тілом, і, подібно нам, стало причасником плоті та крові так само, як ми, хай буде йому анафема.

Канон 6

Якщо хтось не сповідує, що Той Самий Христос є водночас Бог і людина, тому що, відповідно до Писання, Слово сталося плоттю, хай буде йому анафема.

Канон 12

Якщо хтось не сповідує, що Слово Боже постраждало у плоті і було розіпнутим у плоті, скуштувало смерть у плоті і стало первородженим з мертвих, оскільки, будучи Богом, Він є життям і життя Подателем, хай буде йому анафема.

Халкедонський Собор

І постанова Халкедонського Собору, про який пише Евагрій (lib. 2, cap. 4) говорить: «Тому, слідуючи за святими отцями, ми сповідуємо одного і Того Самого Сина, нашого Господа Ісуса Христа, і ми всі одностайно навчаємо, що Він Сам є досконалий у божественності, та досконалий у людськості; що Він є по правді Богом і по правді людиною, з розумною душею і тілом; єдиносущним з Отцем, відповідно до божественності і єдиносущний також з нами, відповідно до людськості, у всьому як ми, однак без гріха; відповідно до божественності, народжений від Отця перед усіма віками, відповідно до людськості, народжений у ці останні дні для нас і для нашого спасіння від Діви Марії, матері Божої; одного і Того Самого Ісуса Христа, Єдинородного Сина і Господа, знаного у двох природах, незмішувано, незмінно, нероздільно та невіддільно, відмінність цих природ жодним чином не усунено союзом, а радше властивості обох природ збережено, і обидві вони співдіють у одній Особі та сутності, не так, наче поділені або розділені у двох Особах, але в одному і Тому Самому Сині, Єдинородному Богові, Слові і Господі Ісусі Христі; як від початку про Нього звіщали пророки і Сам Христос навчав нас, і як було передано нам Символом отців».

ЛЕВ

Десятий синодальний лист Лева (Ad Flavianum, cap. 3, fol. 92), який мав повчальну силу для Халкедонського Собору, каже таке:

Не зачіпаючи особливості кожної природи і поєднуючись у одній Особі, величністю була набута покірність, силою слабкість, вічністю смерть, і з метою заплатити борг нашого стану, природа, яка не могла страждати, була поєднана із природою, яка може страждати, так що наш один і Той Самий Посередник міг одночасно померти, відповідно до однієї природи, і не міг, відповідно до іншої.

Також (cap. 4, fol. 93): «Той, Хто є правдививим Богом, є також і правдивою людиною, бо водночас і покірність мужа, і величність Бога є взаємними. Бо так само як Бог не змінюється Його жалістю, так і людина не поглинається божественною честю; бо кожна форма чинить те, що їй властиво із спілкуванням з іншою, а саме, що Слово чинить те, що належить Слову, а плоть виконує те, що належить плоті. Одна із цих сяє чудесами, інша природа потрапляє під порази. Він є Бог, тому що на початку було Слово, і Бог був Слово, Яким були вчинені усі речі. Він є муж, тому що Слово сталося плоттю, і Він був народжений від жінки. Також через цю єдність Особи, яку треба розуміти в обох природах, ми читаємо, що Син Людський зійшов з небес, коли Син Божий набув плоть від Діви Марії».

І знову (cap. 5, fol. 93): «Сказано, що Син Божий був розіпнутий і похований, хоча Він страждав це все не у Своїй божественності, якою Він є єдиносущним з Отцем, але в немочі людської природи».

Це – слова двох Соборів: Ефеського та Халкедонського, з якими також погоджуються всі інші святі отці. Це є саме тим, про що донині так бажають зазначити та проголосити вчені мужі в наших школах словами абстрактний і конкретний, на які ця книга також має посилання кількома словами (Одн. Прог. viii. 43): «Все те, про що добре знають учені мужі, повинно бути в наших школах збереженим у правдивому значенні».

Ці слова у їхньому правдивому смислі є тими словами, які визначають цілковиту Особу в Христі, такі, як Бог, людина. Але абстрактні терміни є словами, якими розуміються природи в Особі Христа і висловлені, як божественність, людськість.

Відповідно до цього розрізнення, вірно сказано у конкретному: «Бог є людина», «людина є Бог». З іншого боку, вислови в абстрактному: «Божественність є людськістю», «людськість є божественністю» є невірними.

Подібним чином щодо сутнісних властивостей, властивості однієї природи не можуть стверджувати властивості іншої природи в абстрактному, так наче вони можуть бути також властивостями іншої природи. Тому наступні вислови є фальшивими та невірними, так наче було би сказано: «Людська природа є Всемогутність, вона є з вічності». Так само як і самі властивості не можуть стверджувати одна одну, так наче говорилося б: «Смертність є безсмертям» і навпаки. Бо такими висловами розрізнення природ та їхніх властивостей руйнується, вони сплутуються одна з одною, перемінюються одна в одну, і таким чином стають рівними та подібними. Але через те, що ми повинні не лише знати і твердо вірувати, що набута людська природа має і зберігає в Особі Христа в усій вічності її сутність та всі її природні сутнісні властивості, але є справою особливої важливості і в ній вміщено найбільшу втіху для християн, щоб ми також зі Святого Писання знали та без сумніву вірували у величність, до якої було піднесено цю людську природу на ділі та в правді особовим союзом, яким вона, таким чином, стала особисто учасником, і як про це достатньо пояснено в Книзі Злагоди. І відповідно, таким чином, щоб кожен зміг побачити, що в цій книзі також і згадки немає про якісь нові, дивні, самовинайдені, нечувані парадокси та вислови, запроваджені у Церкву Божу, то наступний каталог свідчень – перш за все зі Святого Писання, потім також із давніх, чистих учителів Церкви, особливо із тих отців, які також були найвидатнішими і провідниками у перших чотирьох Вселенських Соборах чітко це покаже і з нього можна буде зрозуміти, як вони говорили про цей предмет.

І для того щоб християнський читач міг з більшою готовністю це розуміти та про це розважати, то їх було узгоджено відповідно до кількох різних частин таким чином:

Біблія за рік у хронологічному порядку. 27 грудня

Об’явлення 3:1-6:17

3:1 А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий. 2 Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм. 3 Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду. 4 Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони. 5 Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами. 6 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! 7 І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: Оце каже Святий, Правдивий, що має ключа Давидового, що Він відчиняє, і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, і ніхто не відчинить. 8 Я знаю діла твої. Ось Я перед тобою дверей не зачинив, і їх зачинити не може ніхто. Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся. 9 Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, ось Я зроблю, що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми, і пізнають, що Я полюбив тебе. 10 А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. 11 Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав. 12 Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім’я Своє. 13 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам! 14 І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: 15 Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! 16 А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст… 17 Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! 18 Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. 19 Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! 20 Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. 21 Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. 22 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

4:1 По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому! 2 І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий. 3 А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду. 4 А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті. 5 А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих. 6 І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. 7 І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. 8 І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! 9 І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, 10 тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: 11 Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

5:1 І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками. 2 І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її? 3 І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї. 4 І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї. 5 А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її. 6 І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю. 7 І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. 8 А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих. 9 І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. 10 І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть! 11 І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. 12 І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення! 13 І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки! 14 А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!

6:1 І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! 2 І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. 3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! 4 І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. 5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. 6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! 7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! 8 І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми. 9 І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. 10 І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? 11 І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. 12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров… 13 І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер… 14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць… 15 І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, 16 та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… 17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?

Книга Злагоди за рік. 26 грудня

Формула Злагоди

ЧАСТИНА 2

РОЗДІЛ XІ
Про Боже вічне передзнання [передпризначення] і вибрання

83. Також треба уважно поговорити про те, що коли Бог карає гріх гріхами, тобто потім карає тих, хто навернувся озлобленістю і сліпотою через їхню послідовну безпечність, нерозкаяність і навмисні гріхи, щоб звідси не робилося висновку, що в Бога ніколи не було задоволення, щоб такі люди прийшли до пізнання правди і спаслися. Бо Бог об’явив про те, що Він бажає: перше, що Він прийме у благодать всіх, хто покається і увірує в Христа. Друге, що тих, хто навмисно відвернеться від святих заповідей і знову заплутається у бруд світу (2 Петр. 2:20) і прикрашатиме свої серця для сатани (Лк. 11:25 і далі) та чинитиме зло по відношенню до Духа Божого (Євр. 10:29), тих Він покарає і коли вони в цьому впиратимуться, то вони будуть затверділими, засліпленими та вічно засудженими.
84. Тому навіть фараон (про якого написано (Вих. 9:16; Рим. 9:17): «Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення») був втраченим не через те, що Бог не бажав Його спасіння, або через те, що Його великим задоволенням було те, щоб фараон був осудженим і втраченим. Тому що Бог «не хоче, щоб хто загинув» (2 Петр. 3:9). Він також не бажає «смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити!» (Єз. 33:11).
85. Але те, що Бог учинив затверділим серце фараонове, а саме те, що фараон все ще продовжував грішити, і чим більше йому докоряли, то тим озлобленішим він ставав, то це було покарання за його попередні гріхи і жахливу тиранію, яку багатьма та різними способами він спрямовував проти дітей Ізраїлевих нелюдяно та проти докорів свого сумління. І через те, що Бог спричинив те, щоб Його Слово проповідувалося і Його воля звіщалася, а фараон навмисно їм опирався просто всупереч усім докорам і застереженням, то Бог відвів Свою руку від Нього, і, таким чином, серце його стало затверділим, і Бог виявив йому Свій суд. Бо він не заслуговував нічого іншого, окрім пекельного вогню.
86. І справді, Апостол наводить приклад фараона ні з якої іншої причини, окрім тієї, щоб нею довести справедливість Божу, яку Він виявляє до нерозкаяних і тих, що зневажають Його Слово. Все-таки, про це жодним чином не треба думати або так розуміти, що Бог не бажав його спасіння, або що є хоч якась людина, спасіння якої Він не бажає, але що вона була так призначеною для вічного осуду у Божій таємній раді, що вона не повинна була би і не могла би спастися.
87. Через цю доктрину і пояснення вічного і спасенного обрання вибраних дітей Божих Богові віддається належна Йому честь повністю і цілковито. Вона навчає, що у Христі Бог спасає нас з чистого [і даремного] милосердя, без будь-яких заслуг або добрих діл з нашого боку, відповідно до цілі Його волі, як написано (Еф. 1:5 і далі): «Призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім».
88. Тому є фальшиво та невірно [суперечить Божому Слову], коли навчається, що не лише милосердя Боже і найсвятіша заслуга Христова, але також щось у нас самих, є причиною Божого обрання, через яку Бог вибрав нас для вічного життя. Бо не лише перед тим, як ми вчинили щось добре, але й перед тим, як ми народилися, і навіть перед тим, як були закладені основи землі, Він вибрав нас у Христі. І «щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів» (Рим. 9:11 і далі; Буття 25:23; Мал. 1:2 і далі).
89. І навіть більше від цього, жодного виправдання не дається цією доктриною для відчаю або для ганебного, безпутного життя, а саме, коли людей навчають, що вони повинні шукати вічного вибрання у Христі і Його Святому Євангелії, як у Книзі Життя, яка не виключає жодного нерозкаяного грішника, але приваблює і кличе всіх бідних, обтяжених і занепокоєних грішників [відчуттям Божого гніву] до каяття та визнання своїх гріхів і віри в Христа, та обіцяє Святого Духа для очищення і відновлення.
90. Ця стаття, вірно пояснена, дає, таким чином, найпостійнішу втіху всім занепокоєним, спокушеним людям, а саме в тому, що вони знають про те, що їхнє спасіння не є в їхніх особистих руках (бо інакше воно могло би бути легко ними втраченим, як це було з Адамом і Євою у раю. Так! Воно втрачалося б щогодини та щохвилини), але в благодатному вибранні Божому, яке Він виявив нам у Христі, з рук Якого жодна людина нас не вихопить (Ів. 10:28; 2 Тим. 2:19).
91. Тому, коли хтось так буде представляти цю доктрину про благодатне вибрання Бога в такий спосіб, що занепокоєні християни не зможуть себе нею втішати, але нею підштовхуватися до відчаю, або нерозкаяні стверджуються у своїй нечестивості, то безсумнівним і певним є те, що така доктрина викладається не відповідно до Слова і волі Божої, але відповідно до [сліпого суду людського] розуму і підбурювання диявола.
92. Бо, як свідчить Апостол (Рим. 15:4): «А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію». Але коли Писанням ця втіха або надія ослаблюються або цілковито видаляються, то певним є те, що вони розуміються та пояснюються всупереч волі та значенню Святого Духа.
93. У цьому простому, вірному [чіткому], корисному поясненні, яке має тверду основу в Божій об’явленій волі, ми пере- буваємо. Ми втікаємо геть і відвертаємося від усіх гордовитих, гострих запитань і суперечок [некорисних для наставляння]. І ми відкидаємо та засуджуємо те, що суперечить цьому простому, корисному поясненню.
94. Ось і все про суперечливі статті, які вже впродовж багатьох років обговорювалися посеред богословів Ауґсбурзького віросповідання, оскільки по відношенню до них хтось помилявся і постало кілька суперечок.
95. З цього нашого пояснення, друзі та вороги, а отже, кожна людина, зможуть чітко зробити висновок, що ми не мали жодного наміру поступатися чимось із вічної, незмінної правди Божої (а робити це – не в нашій владі) заради тимчасового миру, спокою і єдності. Такий мир і така єдність, які винайдені всупереч правді і для її утиску, не матимуть постійності. Тим більше, ми не маємо наміру прикрашати та приховувати зіпсутість чистої доктрини та очевидні засуджені помилки.
96. Але ми маємо глибоке прагнення і бажання до правдивої єдності, і зі свого боку ми постановили у своїх серцях і бажаннях таку єдність розвивати всіма нашими силами. Ця єдність залишає славу Божу неушкодженою і вона не поступається жодною божественною правдою Святого Євангелія. Вона не дає жодного місця найменшій помилці. У ній бідні грішники приводяться до щирого покаяння, підбадьорюються вірою, підтверджуються у новому послухові і, таким чином, виправдовуються і є спасенними вічно лише через саму заслугу Христову.

РОЗДІЛ XІІ
Про інші фракції [єретиків] і секти, які ніколи не приймали Ауґсбурзького віросповідання

1. Однак про секти і фракції [сектантів і єретиків], які ніколи не приймали Ауґсбурзького віросповідання, і про які у цьому нашому поясненні коротко не згадувалося, такі, як перехрищенці,⁷¹ швенкфельдіани, нові аріани та антитринітаріани,
2. чиї помилки є одностайно осудженими всіма церквами Ауґсбурзького віросповідання, ми не бажали зазначати зокрема та по-особливому у цьому поясненні з тієї причини, що наразі прагнулося лише того [щоб понад усе ми могли спростувати всі звинувачення наших противників, папістів].
3. Через те, що наші опоненти безсоромними вустами стверджували та проголошували на весь світ про наші церкви та учителів, що не знайдеться і двох проповідників, які погоджуються з кожною окремою статтею Ауґсбурзького віро- сповідання, але що вони відділені один від одного до такої міри, що навіть самі вони більше не знають що таке Ауґсбурзь- ке віросповідання і який його належний [правдивий, щирий і доцільний] смисл.
4. Через це ми забажали зробити спільне сповідання не лише простими, короткими словами або назвами, але зробити чітке, ясне, виразне проголошення про всі статті, які обговорювалися та про які велися суперечки не лише серед богословів Ауґсбурзького віросповідання для того, щоб кожен міг побачити, що ми не бажаємо у лукавий спосіб все це приховати або прикрити, або прийти до згоди тільки видимо.
5. Але для того, щоб цю справу залагодити ретельно
6. і так викласти нашу точку зору, щоб навіть наші противники самі змушені були визнати, що в усьому цьому ми перебуваємо в правдивому, простому, природному і єдиному смислі Ауґсбурзького віросповідання, у якому ми бажаємо, через Божу благодать, тривати постійно аж до нашого кінця, і настільки наскільки воно перебуває на нашій службі, то ми не будемо на нього дивитися крізь пальці, не будемо мовчати з тим, щоб нічого суперечливого до нього [до щирого і священного смислу Ауґсбурзького віросповідання] не було запроваджено в наші церкви і школи, у яких Всемогутній Бог і Отець нашого Господа Ісуса Христа призначив нас учителями і пастирями.
7. Але для того, щоб засуджені помилки вищеперерахованих фракцій і єресей не були приписані нам, через те, що більшою мірою, вони закрадалися в наші околиці,
8. і особливо тоді, як це є у природі таких духів, коли жодного часу і в жодному місці не дозволялося чисте Слово Святого Євангелія, але всі щирі вчителі та сповідники переслідувалися і глибока темрява папства там все ще переважала, а бідні прості мужі, які змушені були відчувати явне ідолопоклонство і фальшиву віру папства, приймали, ой леле! у своїй простоті щось таке, що вважалося Євангелієм, а не папським. Тому ми не можемо стриматися від того, щоб свідчити проти них також публічно, перед всім християнським світом, що ми не маємо своєї частки у цих помилках, не беремо в них участі, але відкидаємо і засуджуємо їх усіх до однієї, як невірні, єретичні і противні Писанням пророків і Апостолів, так само як і нашому добре обґрунтованому Ауґсбурзькому віросповіданню.

ПОМИЛКОВІ СТАТТІ ПЕРЕХРИЩЕНЦІВ

9. А саме, помилкові, єретичні доктрини перехрищенців, які не треба терпіти, ані дозволяти у Церкві, ані в суспільстві, ані в домашньому житті, оскільки вони навчають:
10. 1. Що наша праведність перед Богом полягає не лише в самому послухові і заслузі Христа, але в нашому відновленні і нашій особистій побожності, у якій ми ходимо перед Богом, яку вони, більшою мірою, основують на своїх окремих дотриманнях і самообраній духовності, як на новому виді чернецтва.
11. 2. Що нехрищені діти не є грішниками перед Богом, але є праведними і невинними, і, таким чином, спасаються у своїй невинності без Хрищення, якого вони не потребують. І, таким чином, вони заперечують цілу доктрину про прабатьківський гріх і те, що до нього належить.
12. 3. Що діти не повинні бути охрищеними, допоки вони не набудуть використання розуму і зможуть самі сповідувати свою віру.
13. 4. Що діти християн, через те, що вони народилися від християнських і віруючих батьків, є святими і дітьми Божими навіть без Хрищення і перед ним. З цієї причини, вони також не надають великої ваги Хрищенню дітей і не заохочують його, всупереч виразним словам обітниці, яка стосується тільки тих, хто дотримується Божого заповіту і не зневажає його (Буття 17:9).
14. 5. Що то не правдиве християнське зібрання або громада [Церква], де все ще можна знайти грішників.
15. 6. Що не можна слухати проповідей або заходити в ті церкви, у яких раніше відправлялася папська меса.
16. 7. Що ніхто не повинен мати нічого спільного з тими служителями Церкви, які проповідують Святе Євангеліє відповідно до Ауґсбурзького віросповідання і засуджують помилки перехрищенців. Також, що ніхто не повинен в них жодним чином служити або трудитися, але треба від них утікати і уникати їх як таких, що перекручують Боже Слово.
17. 8. Що під Новим Заповітом державна служба не є благочестивим станом.
18. 9. Що християнин не може у доброму, непорушеному сумлінні триматися державної служби.
19. 10. Що християнин не може без наруги над сумлінням використовувати уряд у справах проти нечестивих людей, як і не можуть піддані апелювати до влади уряду.
20. 11. Що християнин не може у доброму сумлінні присягатися перед судом, як і не може присягою виявляти пошану своєму князеві або монархові.
21. 12. Що без наруги над сумлінням уряд не може карати злочинців вищою мірою покарання.
22. 13. Що християнин не може у доброму сумлінні триматися або володіти будь-яким майном, але що він зобов’язаний присвятити його спільноті.
23. 14. Що християнин не може у доброму сумлінні бути орендодавцем, купцем або зброярем.
24. 15. Що через віру [відмінність у релігії] одружені люди можуть розлучитися, покинути одне одного і одружитися з іншою людиною тієї само віри.
25. 16. Що Христос не набув Своєї плоті і крові від Діви Марії, але приніс їх із Собою з небес.
26. 17. Що Він також не є правдивим, сутнісним Богом, а лише має більші та вищі дари, аніж інші люди.
27. І ще більше статей такого виду; бо вони поділені на багато загонів [сект], і одні мають більше помилок, а інші менше, і, таким чином, їхня ціла секта є насправді нічим іншим, як новим видом чернецтва.

ПОМИЛКОВІ СТАТТІ ШВЕНКФЕЛЬДІАН

28. Як і тоді, коли стверджують швенкфельдіани:
29. 1. По-перше, що всі ті, хто не має знання про Христа, як про правлячого Царя небес, хто вважає Христа, відповідно до плоті або Його набутої людськості творінням, хто вважає, що плоть Христова повищенням набула всіх божественних властивостей, що в могутності, владі, величності і славі Він є повсюди, у ступені та місці властивостей рівним Отцеві і вічному Слову, так що є та сама сутність, властивості, воля і слава обох природ у Христі, і що плоть Христова належить до сутності Святої Трійці.
30. 2. Що церковна служба, тобто Слово, проповідуване і почуте, не є засобом, яким Бог Святий Дух навчає людей і чинить в них спасенне знання про Христа, навернення, покаяння, віру і новий послух.
31. 3. Що вода Хрищення не є засобом, яким Бог Господь запечатує усиновлення і чинить відродження.
32. 4. Що хліб і вино у Святій Вечері не є засобами, якими Христос розподіляє Свої тіло та кров.
33. 5. Що християнська людина, яка є правдиво відроджена Божим Духом, може в цьому житті дотримуватися Закону Божого та виконувати його.
34. 6. Що то не правдива християнська громада [Церква], у якій регулярно не відбувається публічне відлучення або заборона.
35. 7. Що служитель Церкви, який зі свого боку не є правдиво відновленим, праведним і благочестивим, не може навчати інших людей з користю для них або відправляти правдиві Таїнства.